Головний скарб планети – прісна вода!

Всім з дитинства відомо, що від 60 – 70% людини це вода! На жаль не всі люди у світі, мають можливість вживати необхідну кількість води та відповідної якості. Всесвітня організація охорони здоров'я, каже, що близько 40% населення на планеті земля, вимушено страждає на брак придатної для пиття, води, приблизно в 2025 році, близько двох мільярдів людей, мешкатимуть у регіонах, з тотальним браком цієї живлющої вологи. Першими в цьому списку будуть країни Африки та Азії, клімат яких найбільш посушливий. У цьому прихована стурбованість і тривога, різних фондів та комерційних організацій, питання лише набуває більш чітких обрисів - яким же чином, забезпечити людство, найголовнішим її скарбом - водою! Переважна її кількість, близько 97 відсотків, зберігається в морях і океанах, але там вона, на жаль солона. Два відсотки, міститься у льодовиках та айсбергах. Найменший відсоток, всього менше 1%, відноситься до річок і озер, а також до підземних джерел.
Скажімо, у Бразилії, США, Канаді, поки що не існує проблеми з прісною водою, але такі країни, як Ізраїль та Кувейт, давно зарахували її до статусу національної безпеки.

Галілейське море. На ближньому сході вміщається приблизно 5% людства, на яких припадає всі 0,09% запасу всієї прісної води на планеті! Наприклад, велика Ізраїлю, це спекотна пустеля Негев (що означає "спалений" чи "сухий"), але при цьому, держава забезпечена не тільки овочами та фруктами, але і використовує можливість експорту своєї сільгосппродукції в інші країни світу.Все це можливо лише тому, що кмітливий народ, за допомогою мережі трупопроводу, забезпечив достатнє зрошення кожної рослини в пустелі. Тільки вдумайтеся, для вирощування всього одного лимонного дерева потрібно кілька куб. м води на рік. Питання, де її брати? Одна з найбільших водойм, прибережна водоносна горизонта, вона простягається від середземного моря до Юдейських гір.

  Щороку з цього підземного сховища видобувають приблизно 500 000 000 куб. м води. Це практично межа, адже неконтолювана викачування з природного сховища може спровокувати прорив у нього моря, а це катастрофа. Можна було б використовувати ту воду, що в Кінереті, або якщо хочете - Галілейське море, як описано в біблійних письменах, рівень води там критично малий, що є прямим знаком на те, що пора припиняти доичу води, щоб уникнути порушення екології озера. Але є ще одне природне джерело дорогоцінної води – це річка Йордан, та й ту не все так просто. Уряди сусідських країн, Йорданії та Сирії, вже дуже давно задумують пустити її в обхід Ізраїлю. За результатом "Шестиденної війни", 1967 року, Ізраїль, все-таки приєднав Голанські висоти, зі своїми джерелами. Але ці території й досі залишаються спірним питанням. У зв'язку з цим, ізраїльтяни, як і жителі інших країн Близького Сходу, з уважністю вислуховують ідеї вчених.

  На перший погляд, дурна ідея доставки льодовиків та айсбергів до берегів США та Європи з'явилася на початку XX століття.Американська сторона, навіть розрахувала на скільки більшим, має бути айсберг, для забезпечення, ну скажімо шата Каліфорнія, запасом прісної води на рік. Відповідь - середня, до речі яких досить багато дрейфує океаном, заважаючи судноплавству. Тільки від однієї Гренландії відкололося не одна тисяча крижаних громадин. Але найбільші айсберги, мешкають у водах Антарктиди, походять від "шельфових льодовиків", яких тут 13-ть. У західній частині материка їх ширина близько 2500 км, а усереднена товщина - 400 метрів! Переконливо, чи не так! У сумі в таких природних резервуарах приблизно 600 000 квадратних км. прісної води, не тільки придатної для пиття, а й корисної, адже це тала вода. Цієї кількості, вистачить населенню планети земля, не на одну сотню років! Може здатися, що заважає наслідувати цей план, і благополучно забезпечити все людство чистою, питною водою?! Айсберг, тане досить довго і повільно, поки перебуває у вільному плаванні. Питання транспортування такої громадини, розмір якої може досягати кількох футбольних полів, скажімо до берегів Середземного моря, справа неймовірно трудомістка, до того ж надзвичайно дорога. Уявити складно, скільки буксирів потрібно! А шлях, за кілька тисяч кілометрів! Швидкість такого каравану може скласти пару морських миль або 4 км/год. Тривалість такого проекту,